За часом виконання всі живописні й графічні твори Шевченка можна поділити на три періоди: від перших робіт доакадемічного часу і до заслання (1830-1847рр), твори років заслання (1847-1857рр) і роботи, виконані після повернення з заслання до смерті художника (1857- 1861рр). В межах кожного з цих періодів простежуються й коротші за часом етапи, які об`єднують твори не тільки за певною тематикою, а й за художньою вартістю їх і за технічними засобами виконання.

"Смерть Олега, князя древлянського", 1836 р.

Сюжетом для малюнка послужив епізод міжусобної боротьби з історії Київської Русі — загибель древлянського князя Олега 977 р. під час нападу на нього його брата, київського князя Ярополка, підмовленого на це воєводою Свінельдом. Зміст і деталі малюнка збігаються з описом закінчення походу Ярополка в «Истории государства Российского» М. М. Карамзіна: «Победитель, видя бездушный, окровавленный труп Олегов, лежащий на ковре перед его глазами, забыл свое торжество, слезами изъявил раскаяние и, с горестию указывая на мертвого, сказал Свенельду: «Того ли хотелось тебе?..»

"Скеля "Монах"", 1853 р.

Офорт за малюнком Шевченка та опис зображеної місцевості Бр. Залеський вмістив у своєму альбомі: «Недалеко від Новопетровського рейду, на кам’янистому крутому березі моря, піднімається скеля «Монах» в вісімдесят футів висотою, названа так через свою форму. Вона стоїть як кам’яний сторож пустелі. її оточують лише розкидані поодинці скелі, а біля підніжжя її вічно реве море. Мешканці укріплення, позбавлені протягом усієї зими будь-яких засобів сполучення з західним узбережжям Каспію і прагнучи дізнатися, що нового діється на білому світі, з приходом весни, як тільки зникне лід, що сковує море, вибираються на вершину «Монаха» і з нетерпінням виглядають на обрії перший парус. Звідсіля вони легко його помітять, тому що «Монах» панує над іншими скелями цього узбережжя, але ні одно судно, навіть маленький човен, не пристане до підніжжя скелі, так багато підводного каміння в оточуючих її водах».
Мабуть, акварель була куплена самим А. Венгржиновським, тому що в листі від 8 листопада 1854 р. до Бр. Залеського Шевченко писав: «...целую трижды доброго Аркадия. Насчет Монаха напиши ему, чтобы он не беспокоился, деньги у меня пока еще имеются».

"Александр Македонський виявляє довір`я своєму лікареві Філіппу", 1836 р.

На малюнку зображено хворого Александра Македонського, який, незважаючи на одержану записку з повідомленням про намір лікаря Філіппа отруїти його, передавши цю записку лікарю, з повним довір’ям п’є його ліки. Попередні місця збереження: збірка О. П. Боголюбова, Радіщевський музей в Саратові. В1939 р. експонувався на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві.

"Смерть Віргії", 1836 р.

Сюжет малюнка взято з історії стародавнього Риму. Віргінія (V ст. до н. е.) — дочка плебея Люція Віргінія. Один з децемвірів, Аппій Клавдій, щоб оволодіти Віргінією, об’явив її рабинею свого клієнта Марка Клавдія. Батько Віргінії вбив свою дочку, щоб врятувати її від рабства. Закликане до повстання плебеєм Віргінієм римське військо повалило владу децемвірів.

"Смерть Богдана Хмельницького", 1836-1837 рр.

На малюнку зображено момент передачі вмираючим Богданом Хмельницьким гетьманської булави своєму синові Юрію. Зміст і деталі малюнка відповідають опису цієї події у відомій на той час Шевченкові історичній літературі і народній думі про смерть Хмельницького.

"Смерть Сократа", 1837 р.

На малюнку зображено засудженого на смерть Сократа у в’язниці, який, тримаючи в руці келих з отрутою, звертається з промовою до своїх учнів.

"Прерване побачення", 1839-1840 рр.

Можливо, це один з тих двох малюнків, що зазначені в списку оригінальних творів, які належали В. А. Жуковському. Копії як з цієї, так і з іншої акварелі Брюллова, що зберігалися в приватних збірках, Шевченко міг виконати лише тоді, коли з оригіналів «Перерване побачення» (належав гр. Ферзен) та «Сон бабусі та внучки» (належав великій княгині Катерині Михайлівні) робилися копії для гравюр, вміщених в альманасі «Утренняя заря» на 1841 р. (цензурний дозвіл — жовтень 1840 p.). Це підтверджується й тим, що один з малюнків належав В. А. Жуковському, який уже на початку 1841 р. виїхав за кордон. В літературі зустрічається під назвами «Італійка біля фонтана» .

"Сон бабусі і внучки", 1839-1840 рр.

Копія з акварелі К. П. Брюллова. На творах Шевченка цього періоду особливо помітний вплив К. Брюллова: певна ідеалізація зображуваного, романтична піднесеність, деяка умовність колориту. Разом з тим Шевченко вчився в нього майстерності композиції, реалістичного рисунка, мистецтва портрета. Робота над цими копіями допомогла Шевченкові увійти в творчу лабораторію видатного художника, сприяла удосконаленню майстерності в акварельному живопису. 

"Дустанова могила", 1848-1850 рр.

Про Дустанову могилу Шевченко згадує в повісті «Близнецы»: «...мы встановились на берегу Иргиза вблизи могилы батыря Дустана. Этот грубо из глины слепленный памятник напоминает общей формою саркофаги древних греков». В1929 р. малюнок експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові.

"Пожежа в степу", 1848 р.

А це одна з кращих його картин пейзажного напрямку – «Пожежа у степу», написана у 1848 році, під час степного переходу із Орська до Аральського моря, коли Шевченко став очевидцем дивовижного вражаючого видовища – велетенського полум’я, від підпаленої казахами сухої трави. Але не менше полум’я горіло в душі легендарного Кобзаря, який залишив нам у спадок свої чудові художні та літературні твори, які надихають та будуть надихати ще не одне покоління українців.

У 1843 році Тарас покидає Петербург та відправляється у свою мандрівку Україною під час якої малює низку гарних українських пейзажів. Деякі з них:

"Мис Бай-Губек", 1848 р.

"Костел у Києві", 1846 р.

 

"Козацький бенкет", 1838 р.

Ще до переїзду в Петербург Шевченко набув значної вправності в малюванні олівцем, а в Петербурзі, очевидно завдяки роботі у В. Ширяєва, порадам І. Сошенка та праці в класах Товариства заохочування художників, він уперше почав працювати тушшю - пером і особливо успішно – акварельними фарбами. Це дало Шевченкові змогу підготуватися до вступу в Академію мистецтв. У роботах художника доакадемічного періоду вже яскраво виявився інтерес до суспільно вагомих тем. Його композиції стверджують патріотизм, людську гідність, виражають протест проти насильства. В них Шевченко вперше звертається до вітчизняної історії.

 

"Катерина", 1840 р.

  

«Катерина» – одна з найцікавіших картин Шевченка, написана олією у 1840 році. Картина дуже символічна, у формі образів автор передає ті почуття, які неначе хвилі здіймались у його серці. Босонога дівчина на центрі картини, символізує страждаючий український народ, російський солдат на коні – самодержавну російську монархію, що пригнічує Україну, селянин, який сидись на землі (чимось схожий на козака Мамая) втілює собою вільне минуле, прагнення до якого наскрізь пронизує як літературну, так і художню творчість Тараса.

Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють данні про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт. Незнайдені мистецькі твори Шевченка свідчать про те, що його художній доробок був набагато більший, ніж досі відомо. І хоч за тими згадками, що є в літературі про невідшукані і втрачені твори, важко говорити про їхні мистецькі якості, але й сам перелік робіт значно доповнює уявлення про мистейьку спадщину Шевченка, про різноманітність його інтересів і винткову творчу активність.